25.01.2015

Економіка: просто про складне.

    З абсолютною впевненістю можна стверджувати, що найгострішим питанням для більшості людей на сьогоднішній день є низький рівень оплати праці, якої не вистачає навіть на найнеобхідніші потреби. Влада як минула, так і нинішня пояснює це традиційно: кризою, війною, відсутністю коштів в бюджеті. Якщо взяти до уваги, що по більшості товарних груп ціни в Україні практично не відрізняються від європейських, можна тільки здогадуватись, які надприбутки отримують за рахунок такої економії олігархічні клани.
Для розуміння впливу розміру зарплат на економіку пропоную розглянути наступні приклади:
    Приклад 1:
1)    чи може людина, яка отримує 1500 грн. зарплати забезпечити, щоб в щоденний раціон її дітей і членів її сім'ї входило: масло, сир, сметана, м'ясо, риба? - зрозуміло що ні. Хоча найвірогідніше кожний намагається забезпечити принаймні споживання 200 гр. кожного з цих продуктів на тиждень, принаймні для своїх дітей. (цифра умовна, хоча найвірогідніше не далека від реальності);
2)    а тепер збільшимо зарплату цієї людини до 20000 грн. на місяць. Що зміниться в її раціоні? Вона зможе норму яка була тижневою зробити денною. Неважко порахувати, що якщо в першому випадку її місячне споживання складало близько 1 кг кожного продукту, то в другому випадку місячне споживання складе 5-10 кг кожного продукту;
3)    спробуємо розглянути, що зміниться в споживанні людини, коли її зарплату збільшити до 100 тис.грн. в місяць. Чи означає це, що вона буде споживати щоденно 1 кг масла чи сиру? Звичайно, що ні, оскільки крім фінансових можливостей існують ще фізіологічні норми і людина просто фізично не може з'їсти за день 1 кг масла без шкоди для свого організму.
4)   аналогічно можна підняти місячний дохід до 1 млн.грн., але споживання вказаних продуктів від цього не збільшиться;
    Висновки з Прикладу 1: ситуація відображена в 1, 3, 4 пунктах відображає ситуацію в Україні, причому більшість перебуває на межі бідності, при тому що групка олігархів і наближених до них привласнюють мільярди. При цьому наш уряд постійно плачеться, що Росія і інші країни закривають ринки для наших сира, масла і тд. Виникає цілком логічне питання для чого нам вивозите те, що ми цілком можемо споживати самі. Зробити це дуже просто: перевести власних громадян по рівню доходів з пункту 1 до пункту 2 за рахунок пунктів 3 і 4. Це дозволить збільшити внутрішнє споживання, а отже і ВВП не на 3-5 %, а в рази, причому в найкоротші терміни.
    Приклад 2:
   Спробую спростувати міф про українців, як "несунів". Всі пам'ятають з історії розповіді про те, як в 30 роки минулого століття люди йшли на поля збирати ("красти") колоски ризикуючи в кращому випадку бути висланим в заслання. Чи чули Ви сьогодні, щоб хтось збирав на полях колоски пшениці після того, як урожай вже зібрано. При цьому, якщо хтось спробував би  це зробити зрозуміло, що в цьому йому б ніхто не заважав і не карав. То чому ж сьогодні ніхто не збирає колоски, якщо за це немає покарання?
    Висновок напрошується однозначний: визначальним фактором, буде чи не буде людина красти є не міра покарання за це, а рівень достатку кожної конкретної людини. Якщо людину поставити в ситуацію коли вона не може забезпечити харчування своїм дітям, вона не просто буде готова красти - вона буде готова йти під кулі. І тому цілком логічною є сьогоднішня ситуація, коли таких людей стає все більше на фоні зубожіння значної частини населення.
    Не можна не погодитись з тим, що при будь-якому рівні зарплат є 5-10% людей, які схильні до привласнення чужого майна і коштів, як і приблизно така ж кількість тих, хто буде помирати з голоду, але чужого не візьме. Більшість же нормальних людей ніколи не будуть красти (це стосується і питання корупції), коли рівень їх доходів буде знаходитись на певному розумному рівні - мова йде про формування в державі "середнього класу". На жаль сьогодні бізнес-структури не працюють на перспективу, а продовжують накопичувати багатства за рахунок підтримання зарплат на найнижчому рівні в Європі, при цьому створюючи внутрішні поліцейські структури для тримання в покорі працівників, щоб не допустити розкрадання майна. З економічної точки зору така політика дозволяє отримувати надприбутки, оскільки витрати на служби безпеки, відеоспостереження, менеджерів-наглядачів виявляються меншими ніж ті кошти, які необхідні для підвищення зарплат до реального рівня. Є цілком зрозумілим і те, що держава в функції якої повинно входити забезпечення справедливого розподіл матеріальних благ і зокрема грошових коштів в суспільстві, не втручається в ситуацію, більше того підтримуючи податкову систему, яка  штучно стримує ріст зарплат. Пояснення цьому є очевидним: більшість цих бізнес-структур якраз і належать представникам цієї держави.
    При цьому необхідно звернути увагу, що найбільшим роботодавцем в Україні є держава. Зрозуміло, що коли в бюджетній сфері зарплата знаходиться на мінімальному рівні, комерційні структури ніколи не будуть піднімати зарплату своїм працівникам. Підтримувати ж зарплату в бюджетних установах на мінімальному рівні не тільки досить просто, а й вигідно для олігархічних корпорацій, якими володіють злодії, яких ми обираємо у владу. Це забезпечується в першу чергу за рахунок унікальної податкової системи України, яка дозволяє не просто не сплачувати податки олігархічним кланам, а ще й отримувати з бюджету відшкодування по так званому ПДВ, цим самим зводячи доходи бюджету до мінімуму, що і є найкращою відговоркою, щодо низьких зарплат. Існуючий уряд чітко дає зрозуміти, що жодних справжніх реформ він робити не збирається, тобто доходи бюджету, а отже і зарплати залишаться на тому ж рівні. Розірвати це коло насправді дуже просто провівши реальну реформу податкової системи таким чином, щоб від сплати податків не можливо було ухилитись. Як тільки ті 80% бізнес-структур, які сьогодні сплачують тільки символічні податки, почнуть сплачувати реальний податок від отриманої виручки, доходи бюджету в перші ж місяці зростуть в 2-3 рази з можливістю в такому ж розмірі збільшити зарплату бюджетникам, а такого існуючий уряд допустити зрозуміло не може, оскільки якщо вчитель чи лікар буде отримувати 15-20 тис.грн., це змусить власника промислового підприємства, яке розташоване в тому ж населеному пункті також підняти зарплату працівникам до того ж рівня. Якщо згадати, що перед цим "нашого олігарха" змусили сплачувати податки на загальних умовах, що і стало наслідком зростанням доходів бюджету, то можна тільки здогадуватись скільки мільйонів щоденно він буде втрачати. Цим і пояснюються ті мільйонні вкладення у виборчу компанію олігархічними кланами, які вони готові робити, щоб не допустити до влади людей, які здатні провести реальні реформи. І це їм з успіхом вдається, враховуючи що вже чверть століття олігархат просто міняє своїх представників при владі. На жаль більшість людей не хоче чи не може цього усвідомити, коли йде на вибори, або ще гірше взагалі не йде на вибори, втішаючи себе казкою, що від них нічого не залежить.
    Можна запропонувати ще цілий ряд заходів, які б дозволили після проведення реальної податкової реформи в найкоротші строки привести оплату праці рядового працівника до реального рівня, що стимулювало б підвищення ефективності праці, а в кінцевому підсумку зростання виробництва. Для цього необхідно прийняти "Закон про усунення дискримінації в оплаті праці". Мається на увазі, що необхідно встановити чіткий максимальний розмір, на який зарплата керівного складу може відрізнятись від зарплати рядових працівників. Навіть якщо для початку встановити це обмеження в 10 чи 20 разів, це дасть свій ефект.  Другим напрямком цього закону повинна стати заборона встановлювати районні коефіцієнти при виплаті зарплати. На сьогодні є звичним, коли за одну і ту ж виконану роботу працівник в обласному центрі отримує в декілька разів менше, ніж в Києві, але при цьому в декілька разів більше, ніж в маленькому містечку. Зрозуміло, що зменшити зарплати в Києві нікому не вдасться, тому загальнонаціональні корпорації будуть змушені піднімати зарплату в регіонах. А коли в малих райцентрах з'являться реальні зарплати, це зразу ж зробить неконкурентними на ринку праці малі місцеві підприємства, і їх власники будуть вимушені поділитись своїми надприбутками, якщо захочуть залишитись на ринку.
    Значна доля вини за сьогоднішню ситуацію в Україні лягає на партії національно-демократичного спрямування (Свобода, Правий сектор, Громадянська платформа), яких інакше як ідеалістами-романтиками назвати не можна. Їх головна проблема в тому, що вони бояться таких слів як податки, економіка, фінанси, тому здобувши перемогу на Майдані, вони не змогли зробити нічого кращого, як віддати реальну владу в країні Яценюку і Ко., за що і заплатили повною втратою довіри своїх прихильників  і як наслідок програшем на виборах.
Не важко спрогнозувати ті трагічні наслідки, якими закінчиться панування існуючої влади, як для України в цілому, так і для кожного громадянина зокрема. Це буде свого роду оплата за ті вікна, двері, дитячі майданчики, зупинки, церкви, оскільки за все у цьому житті необхідно платити.
Найстрашнішим в сьогоднішній ситуації є навіть не нікчемність сьогоднішньої влади. Українському народу вистачило мужності і сили відсунути від влади Ющенка і Януковича. Це ж чекає і нинішню владу. Найбільша проблема, коли ті, хто називає себе демократами (не маючи нічого спільного з цим поняттям) приходять до влади і далі продовжують грабувати державу і громадян цієї держави. При цьому більшість людей починають вірити що нічого в принципі змінити не можна і залишається тільки обирати між більшим злодієм і меншим. Тобто є ризик повернення до влади тих продажних, які ховаються сьогодні в "опозиційних блоках", "волях народу" і "економічних розвитках". Насправді все можна змінити, якщо перестати почергово обирати у владу більших і менших злодіїв, яких дуже просто визначити по тих десятках мільйонів, які вони витрачають на вибори.
    На завершення хочу запропонувати Вам надзвичайно простий і швидкий спосіб визначення чи новообрана влада має намір скасувати злочинну структуру держави і почати будувати громадянське суспільство. Першим кроком повинно бути не корупція (це казка для народу), адміністративна чи пенсійна реформа, а скасування ПДВ (податку на додану вартість) і ЄСВ (єдиного соціального внеску), тобто головних джерел збагачення олігархічних корпорацій. Якщо протягом місяця з моменту приходу до влади цього не зроблено, необхідно терміново збирати новий Майдан з "пропозицією" зміни уряду. І так до того часу поки в уряд не прийдуть люди спроможні здійснити справжні реформи, які будуть болісними для олігархату, і безболісними для звичайних людей, зарплата яких повинна бути збільшена в 1,5 рази вже в перший місяць такої реформи, тільки за рахунок скасування цих двох злочинних податків, які держава і всі громадяни України сплачують олігархічним кланам.


   Швидкий перехід:    Головна     Корисне     Обговорення     Про проект     Гроші     Податки     Фінанси     Держава     Історія    Сьогодення
стаття подається в варіанті розміщеному в пресі
© 2014 "Український проект реформ". Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на ukraine.org.ua
Наші контакти:   E-mail: ukraine.org.ua@ukr.net    Twitter: twitter.com     Facebook: facebook.com/ukraine.org.ua

  site language