Український проект реформ - інноваційна концепція реформ

Корупція – казка для народу

15 лютого 2015 р.

Нажаль потрібно визнати, що події на Майдані в результаті яких загинули кращі громадяни України закінчились тільки тим, що олігархат лише змінив своїх представників при владі і народ України вже рік годують казками про боротьбу з корупцією, прикриваючи свою бездіяльність війною з кремлівсько-фашистськими окупантами. Складається враження, що уряд України єдиним своїм завданням бачить пошук максимуму можливостей, щоб отримати якомога більше кредитів за кордоном, втягуючи Україну до боргової ями, замість того щоб реформувати фінансову і податкову систему, що дозволило б в рази збільшити доходи бюджету, позбувшись залежності від закордонних кредиторів. Не потрібно себе обманювати, що люди які знаходяться в уряді можуть не розуміти елементарних економічних законів. Проблема в тому, що вони є маріонетками в руках тих, хто профінансував їх виборчі компанії і зрозуміло що ці кошти необхідно відпрацьовувати.

Механізми того як держава перетворюється на джерело збагачення невеличкої групки покидьків, які вважають себе "господарями світу" надзвичайно прості. Є три головні джерела такого збагачення:

- перше і найбільше - податкова система, завдяки чому мільярди, які сплачуються кожним з нас у вигляді податків, минаючи Державний бюджет, потрапляють на закордонні рахунки цілком конкретних "злодіїв при владі" (ці механізми мною були детально описані в попередніх статтях);

- друге за величиною джерело збагачення одних і зубожіння інших є мізерні зарплати більшості працюючих і як наслідок такі ж пенсії. Не потрібно себе обманювати, що головна причина цього бідність держави. Ця бідність штучно створюється завдяки "унікальній" податковій системі. Потрібно "зрозуміти" наших можновладців, що вони не можуть дозволити собі збільшити доходи бюджету, оскільки тоді необхідно буде збільшувати зарплати бюджетникам, що спровокує підвищення зарплат на приватних підприємствах олігархів, а цього вони допустити не можуть. Для того, щоб малий бізнес не посмів підвищувати зарплати є дуже простий механізм: періодично національна валюта обезцінюється в декілька разів і таким чином підвищені зарплати перетворюються в прожитковий мінімум, "щоб раби не повмирали". Ображатись тут не має на кого, крім самих себе: що обрали те й маємо.

- третє за величиною джерело збагачення є корупція.

Корупція - це використання особою, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди. Для простих людей поняття корупції намагаються обмежити сферою використання бюджетних коштів, а також хабарами державних чиновників, роблячи вигляд що не розуміють, що дві третини коштів розкрадається цілком легально через податкову систему ще до надходження коштів в бюджет, а отже не попадає під поняття корупції. Весь парадокс сьогоднішньої ситуації як раз в тому і полягає, що корупція є другорядною і похідною проблемою і немає сенсу витрачати час на боротьбу з нею поки не будуть вирішені проблеми описані в перших двох пунктах.

Зробити висновок чи може боротьба з корупцією справді врятувати Україну Ви можете самостійно. Просто проаналізуйте, якщо дохід сім'ї з трьох чоловік складає 1200 грн., чи зможе така сім'я покращити свій матеріальний стан, якщо встановить жорсткий контроль над витратами кожного члена сім'ї. Очевидно, що головна проблема тут не в тому що не ефективно витрачаються кошти, а в тому, що доходи сім'ї катастрофічно малі. В подібній ситуації опинилась Україна. Нам пробують нав'язати думку, що наше спасіння в економії витрат. Насправді проблема в тому, що кошти які повинні надходити в Державний бюджет привласнюються олігархатом, а державні витрати пробують переложити на найбідніші верстви населення.

Як тільки будуть закриті канали перекачування податків у власні кишені олігархату завдяки податковій системі і як наслідок зарплати і пенсії підвищаться до реального рівня (еквівалент 1 тис.дол.), 80% корупції зникне як і не було. Саме тоді і буде сенс в боротьбі з тими 20% корупції, які залишаться. Як би це комусь не хотілось визнавати, але давно доведеним фактом є те, що лише 10% людей є злодіями "від народження", як і 10% тих, хто помре з голоду, але чужого не візьме. Більшість же нормальних людей (80%) не схильні до привласнення чужого майна чи коштів, якщо держава створить їм умови, щоб була можливість чесно заробити достатньо коштів, для достойного життя власної сім'ї.

Звичайно, що реформування потребує адміністративна і фінансова системи, що нерозривно пов'язано з реформою податкової системи і системи оплати праці. Давайте подумаємо, якщо працівник отримував би зарплату 20000 грн., чи потрібні були йому пільги на проїзд в транспорті чи субсидія на комунальні послуги і як наслідок відпала б потреба в цілій армії чиновників, а отже не потрібно було б боротись з корупцією в цій сфері. Незаперечним є і той факт, що у випадку, коли державний службовець отримує достойну оплату за свою працю, розмір цієї зарплати якраз і буде найкращим стримуючим фактором і протидією корупції, оскільки тих хто буде ризикувати немалою зарплатою і власною свободою залишиться не багато і як раз ними і зможуть зайнятись правоохоронні органи.

Не варто тішити себе ілюзіями, що чинний уряд, має щирі наміри боротьби з корупцією. Давайте уявимо, що Ви є власником комори де зберігається зерно і в цій коморі з'явились миші, які крадуть це зерно. Цілком логічно, що Ви зробите все можливе, щоб позбутись цих мишей. Аналогічно, якщо у Вас є найманий працівник, який має звичку йдучи до дому прихопити зерна собі. Для запобігання цьому можна встановити відеоспостереження, або найняти охоронника (при цьому є ризик, що охоронник також виявиться злодієм). Це є значно спрощенні, але цілком реальні приклади корупції і боротьби з нею. І те який метод боротьби буде обраний залежить тільки від витрат на нього. Звичайно, розумний господар просто збільшить зарплату працівнику, а за достойну зарплату завжди можна знайти працівника, який буде відповідально відноситись до своїх обов'язків.

Якщо згадати чиї інтереси насправді лобіює чинний уряд, зразу зникають всі ілюзії в щирому бажанні боротьби з корупцією. Можна абсолютно впевнено стверджувати, що тут має місце зовсім інша логічний ланцюжок. Олігархат, як це не сумно визнавати, розглядає Україну, як свою власність. При чому люди розглядаються як раби, сенс життя яких повинен зводитись до збагачення свого господаря. Причому відмова від класичного рабовласницького ладу є цілком виправдана з точки зору "господарів життя", оскільки раба необхідно забезпечити принаймні житлом і їжею, що на сьогодні є досить затратними статтями, тому набагато дешевше оголосити рабу, що він "вільний", заплатити 1200 грн., щоб він сам забезпечував себе їжею і житлом. Звичайно, що "господар світу" прекрасно розуміє, що за такі гроші прожити не можливо і раб буде вимушений красти. Отут і починається розкручування істерії щодо боротьби з так званою корупцією, повне декларування "всього і вся", створення поліцейських структур, тотальний контроль за кожною людиною, замість того щоб розпочати реальні реформи і перетворити Україну на процвітаючу державу.

Досить показовою є структура держави, яка була створена минулим режимом Януковича, який по своїй суті нічим не відрізнявся від сьогоднішніх "демократів", розглядаючи всіх громадян України як власних рабів. Правляча верхівка прекрасно розуміла, що прожити на мізерну зарплату ніхто не зможе, тому всі будуть красти. Для впорядкування цього фактично було налагоджено механізми "вертикальних відкатів" (свого роду податок на хабарі), які повинні були сплачувати всі чиновники. Але цей механізм був надто не досконалим, оскільки не можливо було проконтролювати точну суму отриманих хабарів. По відношенню до тих, хто посмів приховувати більшість вкраденого, існували офіційні механізми протидії корупції, для створення "показухи".

Нинішня влада схоже вирішила перевершити свого попередника. Звичайно, миритись з безконтрольним привласненням отриманих хабарів вони не збираються, оскільки переконані, що все це належить тільки їм, як власникам цієї країни, тому цілком логічним є спроба побороти "корупцію", яку вони собі придумали.

Виникає цілком логічне питання, чи є шанс в України вижити і зберегти свою незалежність? Якщо згадати події на Майдані - звичайно, ми не маємо права втратити свою державу через бездарних керівників, які думають тільки про власне збагачення. І потрібно чітко розуміти, що наступного разу нам в черговий раз будуть намагатись "підсунути" заготовлених спасителів, які будуть називати себе "опозиціонерами" чи "самопомічами", а насправді якщо прочитати їхні програми, то побачимо класичну антикорупційну істерію і так звані пакети реформ, в тому числі податкової, які нічим не відрізняються від дій чинної влади, тобто все це підготовлені "запасні гравці" тих же олігархічних кланів.

Індикатор того чи новопризначена влада має намір проводити реальні зміни дуже простий: першим пунктом програми повинна стояти податкова реформа, а саме скасування ПДВ і ЄСВ, що буде означати крах олігархічної структури держави і рівні умови ведення бізнесу для всіх громадян і як наслідок процвітаюча Україна.