Український проект реформ - інноваційна концепція реформ

Перейти на головну сторінку розділу "Вибори 2014"

Перейти на сторінку з офіційною передвиборною програмою кандидата у народні депутати України

На даній сторінці представлено матеріали виборів 2012 року, в яких я брав участь і з яких чітко видно, що вже тоді я намагався донести до людей ідею необхідності реформування і зміни системи влади в країні, що дозволило б Україні піти по мирному сценарію зміни влади. Але на жаль ще раз підтвердилась істина: "кожен народ має і обирає ту владу, яку заслуговує". Залишається тільки здогадуватись, як на виборах 2014 року спрацює ще одна істина, яка в дещо перефразованому вигляді звучить: "розумна людина вчиться на чужих помилках, меньш розумна - на своїх, а дурень - взагалі нічому не вчиться".

Дані матеріали виборів 2012 р. розміщуються в їх первинному вигляді без будь-яких змін, і є підтвердженням того, що я не змінював і не маю наміру змінювати свої погляди незалежно від того хто знаходиться при владі в країні:

- Передвиборна програма за 2012 р.

- Виступ на телеканалі "Поділля-центр" 21 вересня 2012 р.

- Виступ на радіо "Поділля-центр" 22 вересня 2012 р.

матеріали за 2012 рік

Передвиборна програма кандидата у народні депутати України

в одномандатному виборчому окрузі №191

Слободянюка Віталія Борисовича

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

(Т.Г.Шевченко)

Головною ціллю кожного народного депутата повинно стати підвищення рівня життя всіх громадянин України до такої величини, щоб матеріальна складова перестала відігравати визначальну роль, а це автоматично включить на повну потужність інтелектуальний і духовний потенціал нації.

Для того щоб зрозуміти природу усіх економічних проблем нашого суспільства, достатньо лише згадати закон збереження матерії, який ідеально діє і на грошові відносини у суспільстві. Гроші, як і все матеріальне, не можуть зникати безслідно і з'являтись нізвідки, а отже, якщо хтось отримує мізерну оплату за свою працю, це означає, що хтось має просто астрономічні прибутки.

Найбільш терміновими є на сьогодні зміни в податковому законодавстві:

- Скасування ПДВ і запровадження податку з продаж, тобто податок повинні платити ті, хто отримують виручку, а отже, і прибутки, а не покупці цієї продукції.

- Поступова відмова від масового використання єдиного податку для підприємців. На сьогодні є звичним, коли під виглядом підприємців існують величезні супермаркети. Тобто проводячи мільйонні обороти, в бюджет сплачуються символічні 200 гривень.

- Відмова від застосування нарахувань на зарплату і перехід до прямого оподаткування фізичних осіб для того, щоб у роботодавця відпала необхідність виплачувати зарплати в конвертах і приховувати найманих працівників.

Однією з головних проблем на сьогоднішній день є злочинність. Для її подолання, я переконаний, є тільки один шлях - відновлення смертної кари. При чому це питання обов'язково спочатку повинно бути винесено на референдум, щоб наші європейські партнери не влаштовували протестів. Тут є ще й економічний момент, оскільки на утримання цих злочинців держава витрачає значні кошти, які цілком можна було б направити на підвищення зарплат і пенсій.

Якщо говорити про підвищення зарплати, то я бачу єдиний вихід в прийнятті закону про усунення дискримінації в оплаті праці. Мається на увазі, що необхідно встановити чіткий максимальний розмір, на який зарплата вищого керівництва може відрізнятись від зарплати рядових працівників. Навіть якщо для початку встановити це обмеження в 10 чи 20 разів, це дасть свій ефект.

З наближенням виборів більшість задумається, за кого голосувати. Якщо ознайомитись з більшістю програм, то крім загальних фраз про збільшення зарплат і пенсій чи спроб побудувати комунізм в окремому місті, селі чи області знайти щось конкретне важко. Тобто більшість кандидатів навіть не уявляють, що можна змінити, а це означає, що нічого змінювати вони не мають наміру. Значну частину кандидатів складає колишня партноменклатура (мається на увазі бувша КПРС). Ті представники бізнесу, які йдуть від партій, зрозуміло, після виборів зроблять все, щоб повернути сторицею свої вкладення в передвиборну агітацію, а так звані безпартійні бізнесмени будуть вимушені стати на бік переможця, щоб зберегти і примножити свій бізнес.

Я рекомендую всім перед виборами прочитати принаймні декілька сторінок без перебільшення "другого Заповіту" Шевченка "І мертвим, і живим, і ненародженим…". Я впевнений, це дозволить всім нам зрозуміти, що великі слова Шевченка, з яких я почав свою програму, не мають нічого спільного з міщанським "я нічого не знаю, моя хата з краю", а також дозволить звільнитись від того зомбування, яке неминуче буде супроводжувати виборну кампанію.

08.08.2012 р.

*****************************************************************************************************

Виступ на телеканалі "Поділля-центр" 21 вересня 2012 р.

Вітаю всіх глядачів телеканалу "Поділля-центр".

Головною причиною по якій я вирішив запропонувати свою кандидатуру було те, що вже весною цього року стало зрозуміло, що восени нам в черговий раз доведеться обирати між діючими і колишніми депутатами і чиновниками, а також представниками великого бізнесу, які вже неодноразово доводили своє небажання і неспроможність щось змінити.

На жаль того часу який я маю дуже мало щоб повноцінно представити свою програму. До того ж значну її частину складає аналіз і обґрунтування мого бачення того що необхідно змінити, а сприймати це на слух, я розумію досить важко. Тому я пропоную всім ознайомитись з повною версією моєї програми на сторінках в Інтернеті, які Ви бачите на екрані. Там же в подальшому Ви зможете дізнаватись і іншу актуальну інформацію, яка стосується виборчої компанії. Я усвідомлюю, що доступ до Інтернету є далеко не в усіх, але я переконаний, що всі хто захоче отримати об'єктивну інформацію, знайдуть таку можливість з допомогою своїх дітей, внуків, знайомих.

Сьогодні я хочу детально зупинитись на тих технологіях обману, за допомогою яких нас із Вами в черговий раз будуть намагатися обдурити.

Наш виборчий округ є в багато в чому унікальним не тільки в межах Хмельницької області але й України в цілому. Рівень використання брудних політтехнологій просто вражає. Тому я спробую розложити по поличках те чим займаються наші чесні і порядні в лапках кандидати, Я переконаний, що коли людина вже на етапі її обрання пробує обдурити своїх співгромадян, то зрозуміло , що чекати від неї чогось крім обману в майбутньому не реально.

Найбільш яскравим прикладом такої брудної гри є використання однофамільців. Тут я би поставив політтехнологам не більше двійки, оскільки використання 3 таких осіб в Києві в окрузі на якому є 40 кандидатів ще якось можна зрозуміти, то при 13 кандидатах це виглядає нерозумно, оскільки досить просто визначити замовника. Варіант, що це справа рук одного з тих, хто має двійника виглядає не реально, оскільки створювати собі проблеми для створення проблем іншим - це вже щось з галузі психіатрії. Оскільки така технологія вимагає штатних політтехнологів, юристів і немалих коштів, то зрозуміло це не під силу безпартійним кандидатам і представникам кишенькових партій. Представники комуно-соціалістичного угрупування також думаю до цього не причетні, не тому що вони такі чесні, а тому що вони взагалі ні на що не здатні. Тобто залишаються під підозрою представники партій Батьківщина і Удару. Заради справедливості можу відмітити, що самі партії найвірогідніше до цього не причетні і це є особистою ініціативою кандидата, інакше такі двійники були б у кожному виборчому окрузі. В мене звичайно є здогадки чиїх це рук справа, але оприлюднювати це буде некоректно без вагомих юридичних доказів, тому думаю Вам також не важко буде визначити реального замовника.

Ще однією особливістю нашого округу є те, що 4 з 10 кандидатів (пробачте однофамільців я не враховую) мають підконтрольні їм так звані благодійні фонди. Я маю на увазі трьох кандидатів, які офіційно підтверджують свою причетність до таких організацій і представника комуністів, який також заявляє про свою причетність до однієї з таких структур. Для того щоб Ви шановні глядачі краще зрозуміли з чим ми маємо справу, зупинюсь на цьому більш детально. Люди які пов'язані з фінансовою сферою знають, що існує така міждержавна структура як ФАТФ, до якої входить і Україна. Одним з основних напрямків її діяльності є протидія відмиванню брудних грошей. Про рівень її впливовості говорить хоча б той факт, що в неї є повноваження оголошувати про економічні санкції країнам, які діють всупереч взятих на себе зобов'язань. Так от у відповідності з її класифікаторами так звані благодійні організації відносяться на найвищої групи ризику щодо відмивання брудних грошей.

Якщо більш детально розглянути благодійні організації підконтрольні нашим кандидатам, то можна дізнатись багато цікавого. Для прикладу благодійна організація підконтрольна Віктору Бондару була за даними державного реєстру створена 28 квітня цього року, тобто як раз в той час коли наші міста і села почали закидати газетами з рекламою цього кандидата. Про те чи пов'язано це з виборами думаю кожен сам зробить висновок.

Зрозуміло, що якщо б пан Віктор вирішив би бути кандидатом наприклад в Луцьку, то назва цієї благодійної організації була б не "Розвиток рідного Поділля", а "Розвиток рідної Волині", а в Житомирі її назву необхідно було б змінити на "Розвиток рідного Полісся". З моєї точки зору досить примітивна передвиборна технологія.

Я не перестаю захоплюватись влучністю і досконалістю нашої мови, яка чітко розрізняє меценатів, які від щирого серця допомагають ближнім. При цьому як правило просять, щоб їх імена не оприлюднювали. З іншої сторони є благодійники чи спонсори, які обов'язково попередньо оголошують про намір надати допомогу, далі обов'язково забезпечують пряму трансляцію по телебаченню так званої благодійності і після цього ще місяць проплачують в газетах статі, які повідомляють про їхні подачки. І кінцевим результатом цих оборудок є забезпечення не просто окупності, а надприбутковості своїх вкладень.

Повинен визнати, що нашому виборчому округу пощастило з такою кількістю благодійників і я закликаю скористатись цим в повній мірі. Я маю на увазі, що безпосередньо перед виборами можна очікувати просто шквалу роздачі подарунків, допомог, а можливо і готівки. Зрозуміло що в законі про вибори це чітко називається - підкуп виборців, але довести це досить складно і необхідно щоб в когось була зацікавленість це доводити. Дехто радить бути принциповим і відмовлятись від цих подачок. Я хочу щоб Ви зрозуміли, що нічого просто так Вам не дають. Якщо Вам сьогодні дали 100 грн. Це означає, що вчора у Вас було вкрадено принаймні тисяча, оскільки цих 100 грн. це всього лише рекламний бюджет, а на рекламу більше 10% ніхто не витрачає. Після виборів навіть цих 100 грн. знову ж повернуть сторицею, зрозуміло з наших з Вами кишень. Навпаки цю роздачу подарунків я раджу використати для того, щоб спростити собі вибір людини, за яку Ви проголосуєте. Раджу всім скласти список з 10 прізвищ кандидатів і як тільки Вам щось пропонують за те щоб проголосувати за необхідного кандидата, зрозуміло від цього не відмовлятись, оскільки це було вкрадено у Вас і зразу ж викреслювати прізвище цього кандидата зі списку. Крім цього зі списку можна буде з чистою совістю викреслити декількох так би мовити лідерів по витрачанню грошей на свою рекламу, оскільки зрозуміло, що після виборів їм необхідно буде ці кошти не просто повертати, а ще й забезпечити їх окупність в розмірі хоча б 100-200%. Думаю до дня виборів в Вашому списку залишиться не більше 2-3 кандидатів, серед яких не складно буде зробити вибір.

Сьогодні я хотів би скористатись своїм правом наданим статтею 68 Закону про вибори, яка дозволяє закликати голосувати за чи проти політичних партій чи окремих кандидатів. Спочатку зупинюсь на окремих політичних партіях.

- Партія регіонів. Тих людей які її підтримують цілком влаштовує сьогоднішній стан речей і їхнє матеріальне становище. Вони зовсім не проти, щоб їх діти і внуки жили так як їхні батьки і діди. Я не бачу сенсу в чомусь переконувати цих людей.

- Батьківщина. Ця політична сила свого часу об'єднувала під своїми прапорами значну кількість представників олігархічних кланів. Її відсторонення від влади сприяло тому, що від багатьох з них, хоча і далеко не від усіх їй вдалось очиститись. Очищенню сприяло і об'єднання з іншими партіями перед виборами, в результаті чого до них приєдналось ще цілий ряд порядних людей. В цієї політичної сили є також своє коло прихильників.

- Окрему групу складають партії комуно-соціалістичного спрямування. Я однозначно закликаю голосувати як проти них, так і проти їх представників, як окремих кандидатів. Чого вартий тільки їх лозунг "Повернемо владу народу". Як можна повернути народу те, що принаймні останніх сто років йому ніколи не належало? Тобто ніхто нічого повертати не збирається. А повернути мають намір старий комуністичний режим, який свого часу перетворив величезну країну в театр абсурду і концентраційний табір і якому єдине що добре вдавалось, це організовувати війни локального і світового масштабу, роблячи заручниками своїх авантюр простих людей. Я думаю прийшов час очистити наш парламент від цих політичних сил.

- Ще одну групу складають партії Литвина і Королевської. Схоже наші політики не хочуть вчитись на чужих помилках і політична доля Мороза їх нічому не навчила. Якщо так, думаю люди дадуть їм належну оцінку і ці вибори стануть останньою їх політичною помилкою в цьому житті. Я безумовно раджу голосувати, як проти партії Королевської, оскільки партії Литвина не буде в списках, так і проти окремих кандидатів, які є членами цих двох партій.

- Партія Удар. Це одна з тих небагатьох політичних сил, які ще не встигли забруднити своє ім'я, але зважаючи що це їх перші вибори до Верховної Ради передбачити, як вони будуть діяти прийшовши в парламент не можливо, тому надавати рекомендації щодо цієї політичної сили я не буду. Кожен сам повинен визначити своє відношення до них. Одне можна сказати, що в їх списках є цілий ряд осіб, які тісно пов'язані з олігархічними кланами, що породжує великі сумніви в їх політичному майбутньому.

- в виборчому бюлетені Ви побачите і цілий ряд кишенькових партії, яких в Україні / вдумайтесь в цю цифру/ близько 200. З чим пов'язана така кількість партій. Пояснення цьому дуже просте. Кожен поважаючий себе олігарх не уявляє себе без 4 речей: вертоліт, яхта, коханка і партія. Чи можна якось припинити це безглуздя - звичайно так. В своїй програмі я детально описав як з допомогою одного пункту Закону про вибори вже після наступних виборів можна позбутись цього політичного сміття і залишити 10 реально існуючих партій. При цьому з допомогою ще одного пункту можна запобігти, тому щоб цей механізм не почали використовувати для розправи над своїми політичними опонентами.

З усього цього зрозуміло, що ідеального варіанту у виборі політичної партії для голосування не існує і найвірогідніше доведеться обирати по принципу найменшого зла. Але я не бачу в цьому якоїсь проблеми. Наш народ вже не одноразово доводив, що у визначальні моменти історії спрацьовує так званий колективний розум і приймається єдине правильне в той момент рішення.

Якщо говорити про окремих кандидатів за яких ми будемо голосувати, то тут в першу чергу необхідно звертати увагу на партійну приналежність кандидата.

Говорячи про себе, як єдиного дійсно безпартійного кандидата я прошу врахувати, що безпартійність це не завжди те, що написано в виборчому бюлетені. Для прикладу, самовисування не завжди означає безпартійність. Уважно читайте інформацію про кандидата. На нашому виборчому окрузі є кандидат, який є самовисуванцем, але при цьому не приховує своє членство в одній з партій соціалістичного спрямування. Однофамільці, також є безпартійними. Набагато важче визначитись, коли ніяких зовнішніх проявів такої партійності немає. Тут вже необхідно спробувати знайти додаткові джерела інформації.

Найбільш яскравим прикладом такої безпартійності є Віктор Бондар. Цілком логічно, що оприлюднення окремих фактів з його біографії, які він не любить афішувати, не додасть йому голосів і поставить хрест на його безпартійності, але переписати свою біографію повернувши час назад на щастя не можливо. А люди я думаю мають право знати всю правду про своїх обранців. Так от безпартійне минуле пана Віктора розпочалось за часів правління Ющенка, коли він як один з лідерів партії був міністром транспорту, потім головою Дніпропетровської облдержадміністрації. Коли крісло під Ющенком захиталось, Віктор Бондар змінює свою партійність і стає заступником голови партії "Єдиний центр", яку асоціюють з так званими "тушками". Подальша безпартійна доля пана Віктора була ще загадковішою. Коли президентом було обрано Віктора Януковича, Віктор Бондар отримує посаду заступника голови Державної митної служби, один з небагатьох, якщо не єдиний з команди Ющенка. Зрозуміло, що професійні якості тут не могли зіграти роль, оскільки коли йшлося про найближче оточення Ющенка, одне це перекреслювало всі професійні якості. Тобто Віктор Бондар є класичним партійним функціонером, досвіду якого можуть позаздрити його конкуренти по виборчому округу, які вже розміняли шостий десяток і він аж ніяк не є політиком нової хвилі. Його постійне асоціювання себе з молодими грузинськими політиками є не коректним, оскільки якщо б він жив в Грузії в нього з його минулим не було б жодних шансів стати державним службовцем, оскільки там при відборі кандидатів керувались тим самим принципом, що діє при відкритті нових сучасних магазинів, а саме обов'язковою умовою є "відсутність досвіду роботи в торгівлі". Так само і в Грузії обов'язковою умовою при відборі кандидатів на державні посади була відсутність досвіду роботи в адміністративному апараті під час старої олігархічної влади. Напевно тому Грузія зараз є однією з найменш корумпованих країн у світі. Та найбільш парадоксальним в цьому контексті є те, що якщо б Віктор Бондар принаймні інколи перечитував свою рекламу, яка нав'язується жителям нашого округу і у нього було почуття власної гідності він повинен був вже зняти свою кандидатуру з виборів. Зачитую дослівно його газету від 4 липня цього року: "Команда Саакашвілі провела у країні люстрацію - зміну верхівки влади на нових людей, які ніколи раніше не були на державній службі". Сказано майже про Віктора Бондара, з точністю до навпаки. Я дякую йому за безкоштовну рекламу - Саме за таких людей - "нових людей, які ніколи раніше не були на державній службі" - Я І ЗАКЛИКАЮ ГОЛОСУВАТИ. Я прошу вибачення якщо відтворив окремі факти з біографії Віктора Бондара не зовсім точно. Всі ці факти були надруковані в газеті "Подільська хроніка" від 10 серпня 2012 р. Що ж до безпартійності пана Віктора на сьогодні, то це є безумовно вдале рішення його політтехнологів, враховуючи що всі три попередні спроби обрати собі політичну силу виявились не вдалими, тому щоб 4 раз не ставати на ті самі граблі, вони цілком логічно вирішили дочекатись хто переможе на виборах. Для людини, яка вже неодноразово змінювала свої політичні уподобання думаю не буде проблемою зробити це ще один раз.

Для того щоб наші громадяни могли об'єктивно оцінити всіх кандидатів і зробити правильний вибір, я пропоную керівництву телеканалу Поділля-цент організувати теледебати в прямому ефірі. Враховуючи, що в області є лише 7 округів, для цього буде достатньо одного тижня. Думаю всім зрозуміло, що кандидати, які не є маріонетками в чиїхось руках і які не бояться тих людей які будуть за них голосувати, із задоволенням приймуть у них участь. Єдиною обов'язковою умовою повинна бути особиста присутність кандидата без будь-яких підставних і довірених осіб. Зацікавленість телекомпанії в цьому також не менша, оскільки ніякі шоу і серіали не спроможні навіть близько забезпечити таких рейтингів, як теледебати. Оскільки зацікавленість всіх сторін є очевидною, то питання бути чи не бути теледебатам буде своєрідним лакмусовим папірцем для тих людей від яких залежить прийняття остаточного рішення - чи дійсно вони за чесні і прозорі вибори.

Як це не парадоксально, але вже двадцять років ми чуємо від людей яких обираємо одне і те саме. Вони говорять, що за своє життя вже стільки вкрали (звичайно звучить заробили), що далі будуть чесними оскільки їм більше не потрібно. І як тільки їх обирають, виявляється, що людській жадібності немає меж і мільйонери стають мільярдерами. Висновок з цього можна зробити один - якщо людина не звикла красти, вона не буде цього робити на будь-якій посаді, а якщо людина звикла набивати свої кишені за рахунок інших, в тому числі і за рахунок бюджетних коштів, то зупинитись вона вже не зможе. Це як злочинець, який скоївши вбивство один раз на цьому не зупиняється. Але з злочинцями простіше - необхідно повернути смертну кару (детальна аргументація цього питання також в моїй програмі). З злодіями дещо складніше. Ми повинні навчитись визначати таких людей і не допускати їх до влади.

*****************************************************************************************************

Виступ на радіо "Поділля-центр" 22 вересня 2012 р.

Вітаю всіх, тих хто зараз знаходиться біля радіоприймачів.

Сьогодні я Слободянюк Віталій Борисович, кандидат у народні депутати України по 191 виборчому округу, який об'єднує Віньковецький, Деражнянський, Летичівський, Старокостянтинівський і Старосинявський райони продовжу свій вчорашній виступ, який Ви мали можливість бачити на телеканалі Поділля-центр. У кого не було такої можливості, зможуть ознайомитись з ним на моїх сторінках в Інтернеті, адреси яких можна знайти в моїх оголошеннях, які були розміщені в районних газетах нашого округу на минулому і цьому тижні. В Старокостянтинові це газета "Наше місто". А також ці ж адреси можна знайти в тексті моєї програми, яку було надруковано в газеті "Подільські вісті" за 18 вересня цього року.

До честі тих людей, які створювали виборчий закон можу сказати, що в Україні це перші вибори, коли у кожної людини з'явилось право не тільки обирати, але і бути обраним. При чому для цього не потрібно було ніяких спонсорів, протеже, дозволів і погоджень. Проблема в тому, що за всі попередні роки людей привчили, що від їх голосу мало що залежить. Схоже комусь вигідно, щоб люди продовжували так думати і або взагалі не пішли на вибори, або проголосували проти всіх. Подумайте самі, якщо б це дійсно було так, для чого олігархічним кланам було витрачати на виборчу компанію сотні мільйонів. Набагато дешевше було би просто купити результати, але проблема в тому, що сфальсифікувати можна 5-10 чи 20%, але аж ніяк не 50 чи 100, тому наші олігархи готові купляти кожного персонально. Новою тенденцією цих виборів є те, що олігархи вже самі не йдуть на вибори, розуміючи що програють, а підставляють свої представників з на перший погляд незаплямованою репутацією. Таких досить просто визначити по тих мільйонах які вони викидають на вітер і які явно не могли бути ними зароблені. Їхні пояснення, що це їм допомагають їхні друзі виглядають просто смішно, оскільки є очевидним за чий рахунок вони потім будуть розраховуватись з цими так званими друзями.

Ще однією проблемою у визначенні реального волевиявлення є те, що багато людей розглядають вибори як лотерею, але бояться собі в цьому зізнатись і знаходячись у кабінці для голосування голосують не за чесну і порядну людину, а пробують вгадати в кого є більші шанси на перемогу, заспокоюючи себе що достойний кандидат все рівно не переможе. Така лотерея закінчується тільки одним, що після виборів ці люди продовжують жалітися на своє життя звинувачуючи у всіх свої бідах усіх крім себе.

На сьогодні по оцінках політологів для гарантування перемоги в мажоритарному окрузі необхідно витратити від 1 до 3 млн.доларів. На перший погляд величезні кошти, але якщо порахувати що в окрузі проживає близько 150 тис. людей, то сумарні витрати на одну людину складуть близько 100 грн. По тому як проходить виборча компанія можна зробити висновок, що і в нашому окрузі є так звані фаворити, які таким чином хочуть купити собі перемогу на виборах. Я закликаю всіх добре подумати перед тим як продавати своє майбутнє, майбутнє своїх дітей і внуків за 100 грн.

Зараз я хочу зупинитись на деяких моментах моєї передвиборної програми. Я впевнений, що першочергових змін потребує податкова система і система контролю за державними видатками .

На моє глибоке переконання будь-яка держава по своїй суті є над прибутковою організацією. Для того щоб з прибуткової організації зробити збиткову (а для чого це потрібно я детально описав в своїй програмі) є два шляхи: по перше необхідно зменшити доходну частину і по друге по можливості збільшувати витратну частину. В Україні з успіхом використовуються усі ці методи. Для того щоб переконатись в цьому достатньо проаналізувати нашу податкову систему. При цьому зовсім не обов'язково мати економічну освіту.

Розглянемо сумнозвісний ПДВ. Більш абсурдного податку напевно не можливо придумати. Замість того, щоб забезпечувати надходження в бюджет, він по суті дає можливість викачувати кошти з бюджету, тобто фактично є податком на державу. Ще з одним податком - "на прибуток" бухгалтера навчились з успіхом справлятись, зводячи його практично до нуля при мільйонних оборотах. Не менш унікальним є і збір в пенсійний фонд (так званий ЄСВ), який по своїй суті є податком на підвищення зарплати.

Зрозуміло що жодний бізнесмен не буде зацікавлений збільшувати зарплату своїм працівникам, оскільки на кожну тисячу зарплати необхідно заплатити більше 500 грн. різноманітних податків і зборів. Унікальними особливостями цих податків (маються на увазі ПДВ і ЄСВ) є те що вони накладаються на того хто платить, а не того хто отримує грошові кошти, а отже і прибутки. Тобто з однієї сторони стримується ріст виробництва, а з другої стимулюється перехід в "тінь" для уникнення сплати цих податків.

Для досягнення реальної незалежності необхідно закріпити в Конституції обов'язковість бездефіцитності бюджету і автоматичну відставку уряду у випадку незабезпечення цієї вимоги. Також необхідно записати в Конституції, що зовнішні позики можуть залучатись тільки для фінансування окупних проектів з обов'язковим наданням дозволу на отримання таких кредитів двома третинами від числа депутатів Верховної Ради. Коли в уряду буде забрано механізми легкого покриття видатків, він буде змушений створити нормальну податкову систему і запровадити механізми, які не дозволять розкрадати державні кошті.

Витратна частина нашого бюджету є також не менш парадоксальна. Для прикладу можна тільки здогадуватись, які кошти витрачаються на підтримання так званої "радянської влади", яка по своїй суті немає нічого спільного з місцевим самоврядуванням і є лише "ширмою" і дублюючою ланкою, для реальної влади, яка представлена держадміністраціями різного рівня. Власне така форма державного управління також має право на існування, але тоді систему місцевих рад необхідно скасувати взагалі і всю повноту влади віддати держадміністраціям і нехай вони потім відповідають перед людьми за всі свої досягнення. Показовим є той факт, що декілька політичних сил, які почергово міняли один одного протягом 20 років незалежності і які завжди робили акцент на своїй демократичності, навіть не зробили спроби змінити радянську владу на реальне місцеве самоврядування.

Однією з головних проблем на сьогоднішній день є злочинність. Для її подолання, я переконаний, є тільки один шлях - відновлення смертної кари. При чому це питання обов'язково спочатку повинно бути винесено на референдум, щоб наші європейські партнери не влаштовували протестів, а сперечатись з волею народу думаю ніхто не буде.

За замовні вбивства, розбійні напади, тероризм, організацію торгівлі наркотиками, захоплення заручників, нанесення важких тілесних ушкоджень з особливою жорстокістю, привласнення бюджетних коштів на суму понад мільйон гривень необхідно передбачити один вид покарання - смертну кару.

В Конституції необхідно записати, що кожна людина в свої діях по відношенню до інших людей повинна дотримуватись принципу: дій по відношенню до інших так, як ти хотів би щоб інші діяли по відношенню до тебе. Там же прописати, що це правило має і зворотну дію, тобто якщо людина вчиняє певні дії, значить вона надає згоду на такі ж дії по відношенню до себе. Якщо одна людина абсолютно свідомо вбиває іншу, це означає, що вона цим самим надає право суспільству це ж саме зробити з нею. Ті політики, які під виглядом гуманізму виступають проти смертної кари, в першу чергу бояться за себе знаючи всі свої гріхи. Вони розуміють, що якщо в один момент їх діяння розкриються і вони будуть покарані, то ніякі зміни влади і амністії не зможуть повернути їх на землю. При цьому більшість задумається чи варто своїм життям ризикувати заради грошей. Тут є ще й економічний момент, оскільки на довічне утримання злочинців держава витрачає величезні кошти, які цілком можна було б направити на підвищення зарплат і пенсій.

Якщо говорити про підвищення зарплати, то я бачу єдиний вихід в прийнятті закону про усунення дискримінації в оплаті праці. Мається на увазі, що необхідно встановити чіткий максимальний розмір, на який зарплата керівного складу може відрізнятись від зарплати рядових працівників. Навіть якщо для початку встановити це обмеження в 10 чи 20 разів, це дасть свій ефект.

Другим напрямком цього закону може стати заборона встановлювати районні коефіцієнти при виплаті зарплати. На сьогодні є звичним, коли за одну і ту ж виконану роботу працівник в обласному центрі отримує в декілька разів менше, ніж в Києві, але при цьому в декілька разів більше, ніж в маленькому містечку. Зрозуміло, що зменшити зарплати в Києві нікому не вдасться, тому загальнонаціональні корпорації будуть змушені піднімати зарплату в регіонах. А коли в райцентрах з'являться реальні зарплати, це зразу ж зробить неконкурентними на ринку праці малі місцеві підприємства, і їх власники будуть вимушені поділитись своїми надприбутками, якщо захочуть залишитись на ринку.

Цей закон, я переконаний, стане відправною точкою для відродження села, оскільки, коли в людини буде альтернатива при зарплаті у 10000 грн. жити в мегаполісах типу Києва чи Донецька чи жити в сільській місцевості де можна дихати свіжим повітрям і харчуватись натуральними продуктами, і при цьому заробляти ці ж 10000 грн. - думаю багато виберуть другий варіант.

У своєму вчорашньому виступі по телебаченню я вже говорив про колективний розум нашого народу. Ще одним прикладом такого колективного розуму є народна мудрість, яка не радить складати всі яйця в одну корзину. Якраз її я раджу застосувати при голосуванні за окремих кандидатів і скористатись тим шансом, який дає нам історія проголосувавши за людей, які не мають ніяких зобов'язань перед певними партіями і зможуть в новому парламенті займати незалежну проукраїнську позицію.

Однією з особливостей нашого округу є те що з 13 кандидатів тільки двоє вже багато років проживають на території, яку об'єднує наш виборчий округ. Це Микола Гнатюк і я Віталій Слободянюк (прошу вибачення що я не враховую пенсіонера з Старокостянтинова, який найвірогідніше попав у виборчі списки завдяки своєму прізвищу). Переконаний, що більшість людей будуть голосувати, за кандидатів, які живуть поряд з ними і яких вони добре знають. Це підтверджують і політтехнологи, які обслуговують Віктора Бондара, які хоч і з запізненням все ж зрозуміли свою стратегічну помилку. В результаті пан Віктор, який на момент подання заяви про реєстрацію в ЦВК проживав в Києві, зрозуміло , що чисто випадково вирішив змінити своє постійне місце проживання на одне з сіл Віньковеччини, щоб тільки за нього проголосували. Всі інші кандидати проживають або в Києві, або в Хмельницькому чи його околицях. Вони прекрасно розуміють, що там де вони проживають, виборці знають їх не тільки як політиків, але і як людей, тому жодних шансів на перемогу по місцю проживання у них немає. А от коли виборці в іншому регіоні мають можливість обирати тільки людину з картинки, їх шанси на перемогу, як вважають їх політтехнологи значно зростають. Я переконаний, що нас жителів, Віньковецького, Деражнянського, Летичівського Старокостянтинівського і Старосинявського районів обдурити своїми обіцянками вони не зможуть, тому єдиним своїм реальним суперником я вважаю хірурга зі Старокостянтинова Миколу Гнатюка, про якого в Старокостянтинові я чув багато позитивних відгуків. Негативним моментом є його партійність, оскільки я переконаний, що голосувати потрібно тільки за безпартійних кандидатів. Крім того мені не зовсім зрозуміла позиція партії "Удар" яка його висунула. Та програма, яка оприлюднена, як програма кандидата Миколи Гнатюка є стандартним текстом, який представляють усі кандидати від партії Удар. Невже в партії вважають що їх кандидати не мають власної думки, щодо майбутнього України, чи їм потрібні тільки роботи для голосування, які будуть слухняно натискати потрібні кнопки. Я розумію, що фахові знання в хірургії Миколи Гнатюка не мають нічого з спільного з політикою, економікою, фінансами, юриспруденцією, але я переконаний, що він би зміг запропонувати багато нових цікавих ідей.

Я особисто не буду голосувати за Миколу Гнатюка тільки по тій причині, оскільки вважаю, що в мене немає ніякого морального права залишити Старокостянтинів без хорошого хірурга. На жаль, коли справа стосується хірургії правило "незамінних людей немає" спрацьовує дуже рідко. Та й після завершення 5-річного терміну сподіватись на повернення в хірургію буде не реально, оскільки такий тривалий термін відсутності практики неминуче зведе фахові навички нанівець.

Мені можуть заперечити, що моя програма це тільки слова, але якщо кандидат в депутати навіть не уявляє що необхідно змінювати і яким чином це можна зробити, то зрозуміло, що нічого змінювати він не збирається, а після обрання депутатом буде займатись звичною для себе справою - набивати власні кишені, зрозуміло за рахунок нас з Вами. Говорити про дії людини і оцінювати ці дії я вважаю повинні інші люди. Тільки так можна буде говорити про об'єктивність цих оцінок. Тому я раджу просто поцікавитись думкою про мене в людей які Вас оточують і які особисто мене знають. Наш округ включає тільки не великі міста і села. А в невеликих населених пунктах більшість людей знають один одного, тобто немає жодної складності в тому щоб отримати необхідну інформацію. У мене є багато родичів, знайомих, колег по роботі в кожному з районів, які об'єднує наш виборчий округ, тому думаю не буде складнощів, щоб дізнатись об'єктивну інформацію про мене і зробити свій вибір.

Ті хто слухав мій вчорашній виступ і слухає сьогоднішній не могли не помітити, що найбільше уваги мною було приділено виборчій компанії Віктора Бондара. Це пояснити дуже просто: виборчі компанії інших кандидатів, які призначили себе основними кандидатами на перемогу не заслуговують уваги, оскільки зводяться до примітивного нав'язування себе через засоби масової інформації і білборди і я впевнений що більшість з Вас вже давно не має жодних ілюзій щодо їх пустих обіцянок. Виборча компанія Віктора Бондара відрізняється фундаментальним підходом і є яскравим прикладом того, як живу людину можна перетворити на політтехнологічний продукт. Ту значну кількість проколів на які я звертав увагу, з моєї точки зору можна пояснити тим що ці політтехнологи найвірогідніше знаходяться далеко за межами Хмельницької області, а можливо і України і їм напевно забули повідомити, що вони розробляють не виборчу компанію президента, а лише кандидата в депутати Верховної ради. Вони настільки захопились обожнюванням пана Віктора, що схоже вирішили чорний колір перетворити на білий не використовуючи фарби.

Хочу звернути увагу на ще одну особливість цих виборів. Це так звані технічні кандидати. З однофамільцями я думаю все зрозуміло. Про тих кандидатів, які явно витрачають не власні кошти, я вже також сьогодні згадував. Крім цього спроба навішати ярлик технічного кандидата стала сьогодні політтехнологічним прийомом для того щоб відвернути увагу людей від своїх конкурентів. Я переконаний. що люди самі розберуться хто технічний кандидат, а хто реальний, і тоді не важко спрогнозувати, що виборчі компанії так званих лідерів, ближче до дати виборів, перейдуть в стадію передвиборної агонії.

Я усвідомлюю, що мої можливості в проведенні передвиборної агітації є досить обмеженими, тому прошу всіх хто зрозумів все що я намагався сказати в своїй перевиборній програмі та виступах по телебаченню і радіо зробити все можливе, щоб якомога більше людей отримали можливість дізнатись правду. Тільки разом ми зможемо довести, що не все в цьому світі купляється і продається і кожна людина має всі можливості обрати для себе достойне життя.